Главная Новости
Наш интернет-провайдер О проекте Город Муниципалитет Городские службы Контролирующие органы СМИ
Каталог предприятий Магазины Рестораны, кафе Услуги Здравоохранение Образование Религия Спорт Культура и туризм Транспорт Банки Развлечения и досуг Авто, Мото Животный мир
Контакты Форум Досуг в Интернете Реклама на сайте Правила на сайте


Календарь
.
 
«    Октябрь 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
 
Погода
.
 

Погода в Комсомольске

 
 
Курс валют
.
  Межбанковские РєСѓСЂСЃС‹ валют
 



Главная: Коляд, коляд, колядниця
Добавил: admin | 4 января 2010 | Просмотров: 10171 | Комментариев: 0
 
Коляда

Свято сонця – Коляда, відзначалось нашими пращурами споконвіків. Святкували його впродовж 2 тижнів – із 7 по 19 січня. А справжні шанувальники української народності не забувають про нього і до тепер. Адже Коляда сьогодні – це цілий комплекс обрядовій, до яких входять Різдво, Василі та Водохрещі.

Коляду масово відзначали ще за часів язичництва. Це було одне з найважливіших свят. Мабуть, тому, із прийняттям християнства, церква приурочила саме Коляду до появи на світ Ісуса Христа. З того часу в опівніч, після Святвечора, між 6 і 7 січня ми починаємо святкувати Різдво Христове.

 

Син Божий народився…

Різдво – не лише одне з найшановніших християнських свят, але й одне з наймиротворчих та веселих.

Наші пращури говорили, що до святкування треба закінчити всі свої справи, адже працювати на Різдво неможна. За традицією всі члени сім'ї у Святвечір мають бути вдома. У народі казали, хто спізниться, той «цілий рік блукатиме поза хатою».

Позики в цей день брати не слід, аби «не жебракувати цілий рік». А слід забути всі непорозуміння із рідними та близькими і з чистим серцем сідати за стіл.

 

Всі за стіл!

До речі про стіл. На ньому мають стояти 12 пісних страв, хоча, як зауважують дослідники, у деяких регіонах країни традиційно на стіл подають 9 страв. Але так чи інакше у вашому меню мають бути борщ, риба, гриби, пироги з квасолею або капустою, тушкована картопля, узвар і, звичайно, кутя. До речі, за стародавньою традицією наші предки вміли всі ці страви приготувати на вогнищі саме з 12 полінець

Святвечір не випадково ще називають Багатою Кутею. Адже саме вона стає основною обрядовою їжею, королевою столу у цей вечір. Традиційно готовлять її з пшениці з додаванням маку, родзинок, горіхів, меду та ін. За основу можна брати ті злакові, які вам більше до вподоби.

У народі навіть гадають на кутю. Вважається, якщо після її приготування, зерна піднялись через вінчик горщика – на добробут у сім'ї, а запали – на лихе передвістя.

За самий стіл сім'я сідала лише тоді, коли на небі з'являлась перша зірка. До речі із нею пов'язане ще одне повір'я. І по сьогодення люди вірять, що той, хто побачить першу різдвяну зірку, буде найщасливішим у наступному році.

 

Прикмети та гадання

Різдво – чи не найперше свято, з яким пов'язана найбільша кількість повір'їв. Так, сидячі за святковим столом всі перемовлялися лише пошепки, і не виходили з-за столу до кінця вечері, віддаючи тим самим данину великому святу. Також за столом ніхто не пив води – «щоб у жнива не мучила спрага».

Вважається, і що саме в цей час близькі й далекі члени родини, що вже пішли з життя, мають прийти до оселі. А відтак для них за столом залишають місце і ставлять прибори. Господар же голосно й урочисто запрошує їх до столу.

Доброю прикметою вважається, якщо хтось за вечерею чхне. Це сулить господарю не лише добробут у родині, а й статки у наступному році. Тому людині, яка чхнула, господар символічно дарує частину свого майна.

Дівчата на Різдво намагалися дізнатись, чи вийдуть вони заміж цього року та звідки ждати нареченого. Для цього, чисто вимитий посуд, наприклад миски, вони виносили на вулицю, постукуючи ними одна в одну. Звідки озветься гавкотом собака, з тієї сторони і чекати сватів.

Потім дівчата підходили до сусідських вікон і прислухались: якщо чули слово «сядь» – цього року заміж вийти не пощастить, а якщо почується «йди» – сміливо можна готувати рушники та чекати нареченого.

 

Прислали вам хліб, сіль і вечерю…

Після вечері, діти мали за обов'язок однести обрядову їжу своїм хрещеним, бабусям-дідусям, а в селах – й бабі-пупорізці. Матері клали на тарілку книш та калач, іноді цукерки, а діти зайшовши до хати своїх близьких казали:

– Добрий вечір! Мамо і тато прислали вам хліб, сіль і вечерю!

Ощедрені забирали вечерю, і в свою чергу передавали гостинці від себе. Дітей же обдаровували горіхами, яблуками, цукерками чи грішми.

 

Хто колядує та як колядувати?

Першими оповісниками народження Христа є діти та підлітки. Традиційно вдосвіта 7–8-річні хлопчики йдуть до рідних, близьких та сусідів віншувати, тобто вітати зі святом.

Раніше віншувальників завжди чекали із нетерпінням, як добрих оповісників і щедро віддячували їм яблуками, горіхами, бубликами, а найчастіше спеціально випеченими «з душею» маленькими хлібинками. Вважалося, чим більше дітей-полазників завітає до хати, тим щедрішим буде новий рік.

Із часом з'явилась і утвердилась у суспільстві ідея нагороджувати колядників грошами. А це в свою чергу зумовило «колядування» лише у фінансових пошуках, при чому бігати колядувати стали не лише для рідних, близьких та друзів, а для всіх. На жаль, благородна мета колядування – а саме, вітання із святом, побажання сім'ї статків, добробуту та здоров'я, на сучасному етапі підтримується лише фінансовим боком віншування. А самі колядки все частіше закінчуються ще й не почавшись. Крім застарілого «Коляд, коляд, колядниця…» багато полазників нічого згадати не можуть. Тому нагадуємо, щоб отримати смачну чи грошову винагороду, колядку слід підготувати оригінальну, виголошувати її святково і з натхненням.

 

Маленький Ісусик

Маленький Ісусик не спить, не дрімає,

Своїми рученятами весь світ обіймає.

І вашу хатину, і вашу родину,

І всю Україну – Христос ся рождає!

 

Я маленький пастушок

Я маленький пастушок

Загорнувся в кожушок

На скрипочку граю,

Вас усіх вітаю.

А ви, люди, чуйте,

Коляду готуйте –

Яблучка, горішки

Дітям для потішки.

 

Колядник

Під ногами сніг рипучий,

Вітер стріхи обміта:

Нині день ясний, блискучий –

День Народження Христа!

 

Колядували, як правило, лише хлопчики. Дівчата в передріздвяних обрядах участі не брали, оскільки за давнім віруванням на великі свята першими полазниками мають бути представники чоловічої статі, котрі й ощасливлять поздоровленнями дім та господарство.

Родинна вечеря тривала допізна. Але надвечір все навкруги знову оживало – починалося масове колядування.

Першими, звичайно, починали діти, а вже потім – молодь і навіть дорослі.

Різдвяні колядницькі гурти споряджали переважно парубки. Вони заздалегідь готували цілу різдвяну виставу! Неодмінним атрибутом усіх ватаг колядувальників мала бути рухома зірка, яку носив керівник ватаги, а також «коза» у вивернутому кожусі, міхоноша та інші дійові особи. Заходячі на повір'я, або ступивши на поріг квартири колядники обов'язково мають спитати дозволу на колядування, а отримавши його починати виставу.

Якщо в сім'ї господаря є дівчина, то вона зобов'язана обдарувати кожного з показників яблуками чи горіхами. Отримані подарунки раніше молодь віддавала на «великі вечорниці», які справляли на Богородицю (8 січня). Це були суто молодіжні розваги і дорослих, які намагались потрапити до молодіжної середи, із сміхом та улюлюканням звідти вижинали. Сьогодні подарунки використовуються на розсуд віншувальників.

З Різдвом Христовим Вас!

 

Підготувала

Еліна Сергачова

 



 
 
 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
 
Комментарии (0)  Распечатать
 
Панель управления
логин :  
пароль :  
   
   
Регистрация
Напомнить пароль?
 

           Реклама
.



 

Яндекс.Метрика